Міопатія - класифікація, симптоми, лікування

Зміст: Види Як визначити хворобу Терапія миопатий Міопатія - це велика група захворювань, які мають одну ознаку для всіх. Це прогресуюча слабкість в м'язах, яка згодом призводить до важкої інвалідизації пацієнта. При цьому м'язи повністю втрачають свої функції, а в деяких випадках відбувається їх переродження і на їх місці з'являється жирова або сполучна тканина. Види Існує кілька класифікацій миопатий, і поки немає якоїсь єдиної, яка була б прийнята всіма лікарями. Проте прийнято розділяти їх на спадкові та набуті. До спадкових форм варто віднести: Вроджені. Прогресуючі, які ще носять назву міодистрофії. Міотоніі. Періодичні паралічі. Спадкові метаболічні види, які діляться на ті, що виникають при порушенні вуглеводного обміну, при порушенні ліпідного обміну та мітохондріальні. Так само існують і набуті форми, до яких відносяться запальні, ендокринні та токсичні. З причин виникнення вони також діляться на два види. Це первинні і вторинні форми. До первинних відносяться самостійні захворювання, які найчастіше носять вроджений характер. Тут можна виділити: Міопатії раннього віку, які проявляються в перший місяць життя малюка. Ранні дитячі, перші прояви яких можна віднести до віку від 5 до 10 років. Юнацькі, які починають проявлятися у підлітків і юнаків. Вторинні форми виникають як симптом якогось іншого захворювання, наприклад, інтоксикації або через порушення в гормональній системі. Також всі види цієї патології можна класифікувати за ступенем слабкості в м'язах. Тут їх можна розділити так: Проксимальні поразку стегон і плечей. Дистальні ікри, передпліччя, кисті. Змішані. Лікування ж не залежить від виду хвороби і практично завжди проводиться однаково. Як визначити хворобу Міопатія - це захворювання, симптоми якого можуть проявлятися як з самого народження малюка, так і після того, як людині виповниться 15 - 18 років. Все залежить від того, який саме формою хвороби страждає пацієнт. Так, наприклад, якщо захворювання починає проявляти себе в ранньому віці, то тут відзначається синдром «млявого дитини». При цьому у малюка виявляється зниження тонусу м'язів, невелика м'язова слабкість, поганий розвиток мускулатури і проблеми з смоктанням. У міру зростання дитини м'язова слабкість стає більш помітною, проте сама патологія, як правило, прогресує дуже повільно, крім деяких випадків, коли дитина в 10 років вже стає глибоким інвалідом. Деякі діти при важкій формі хвороби просто не можуть навчитися самостійно ходити, а у декого виникають сильні парези та паралічі, і в цьому випадку дитина просто не може рухати руками і ногами. Пересування можливе тільки в інвалідному кріслі. Слабкість, яка не проходить навіть після відпочинку і швидка стомлюваність - це перші ознаки розвитку цієї недуги. Також людина відзначає те, що він не може виконувати звичну для нього роботу, якщо патологія почала розвиватися в більш зрілому віці. Поступово слабкість наростає, м'язова тканина стоншується і може повністю замінитися на жирову або сполучну. Іноді при цій хворобі виникає таке відчуття, що м'язи у людини сильно накачени, особливо добре це помітно на литках. Однак це теж одна з ознак хвороби, та й самих м'язів в таких литках практично вже немає, вони замінилися на жир. В результаті хвороби можуть страждати як всі м'язи відразу, так і тільки деякі їх групи. Дуже часто буває так, що захворювання спочатку зачіпає тільки одну кінцівку, а друга нога чи рука на вигляд залишаються абсолютно здоровими. Але поступово м'язова слабкість переходить і на ту кінцівку, яка до цього вважалася без патології. Ще одні симптом - це млявість і в'ялість м'язів. Проте всі міопатії відрізняються один від одного деякими відмінностями в симптомах. Так, наприклад, міопатія Дюшена ніколи не проявляється у хлопчиків, швидко прогресує і пацієнт помирає в молодому віці. Міопатія м'язів Беккера - це повільно поточний процес, перші симптоми якого проявляються не раніше юнацького віку, при цьому страждають тільки ноги і тазовий область. Терапія миопатий Лікування вроджених хвороб на сьогоднішній день не знайдено. Пацієнтам з цим діагнозами проводиться симптоматична терапія, яка тільки продовжує життя людини. Однак без неї загибель настає вже через кілька років після постановки діагнозу. Основне лікування міопатії направлено на підтримку тонусу і на те, щоб зберегти рухливість суглобів. Як правило, кілька разів на рік, а найчастіше кожні 2 місяці, людина повинна проходити комплексне лікування в неврологічному стаціонарі, яке включає в себе: Масаж. Заняття лікувальною фізкультурою. Заняття в басейні. Фізіотерапію з прозерином та іншими препаратами. Якщо це необхідно, то пацієнту рекомендують носити корсети, які допомагають впоратися з викривленнями хребта. Однак такі корсети носять вже тоді, коли з'явилися перші зміни в хребетному стовпі, наприклад, кіфоз, сколіоз або лордоз. Корсети підбираються строго індивідуально, залежно від віку. Що ж стосується лікарських препаратів, то в більшості випадків призначають кортикостероїди. Серед них на перше місце виходить преднізолон. Препарат підбирається за строго індивідуальною схемою і його введення допомагає продовжити життя людині ще на кілька років. Однак, якщо при використанні кортикостероїдів виникають якісь побічні ефекти, наприклад, з'являється ожиріння, то ліки тут же скасовують. Що ж стосується лікування іншими ліками, то тут курсами применяются:Церебрализин.Теоникол.Прозерин.Ноотропил.Кавинтон.Пиридоксальфосфат.Оксазил.Энцефабол.Рибоксин.Трентал. Після того, як людина дізнається про свій діагноз в підлітковому або юнацькому віці, він відчуває певний стрес. Тому всі пацієнти з цим захворюванням потребують психологічної допомоги та підтримки.